окликувальні речення вимовляються з оклику інтонацією. В кінці оклику пропозиції ставиться знак оклику. Пропозиції, які вимовляються без оклику інтонації, ‒ це неокликувальні пропозиції.
окликувальні пропозиції – це пропозиції, що вимовляються з різним виразом почуттів: захоплення, гніву, жалю, радості. Неокликувальні пропозиції – це пропозиції, які вимовляються із звичайною рівною інтонацією, буденним тоном.
До оклику пропозиціям відносять спонукальні за метою висловлювання пропозиції. Вони передають емоції автора, вимовляються на підвищених тонах, але в листі закінчуються оклику знаком. До неокликових пропозицій відносять оповідальні та запитальні за метою висловлювання пропозиції.
Знак оклику ставиться після звернень, що стоять на початку речення, і вигуків, що стоять як на початку, так і в середині речення (друге зустрічається тільки в поетичній мові), якщо такі звернення та вигуки є окличними, Наприклад: Старий!