У 1702 р. Гомберг, прожарюючи буру із залізним купоросом, отримав "сіль" (борну кислоту), яку стали називати "заспокійливою сіллю Гомберга" (Sal sedativum Hombergii); ця сіль знайшла широке застосування у медицині.
Вперше отримано у 1808 році французькими хіміками Ж. Гей-Люссаком та Л. Тенаром нагріванням борного ангідриду B2O3 з металевим калієм. Через кілька місяців бір отримав Гемфрі Деві електроліз розплавленого B2O3.
Водний розчин використовується в офтальмології та дерматології. Борна кислота застосовується як слабкий, не дратівливий тканини антисептичний, дезінфікуючий і протигрибковий засіб. Борну кислоту застосовують зовнішньо у вигляді водних та спиртових розчинів, мазей, а також призначають у вигляді присипок при захворюваннях шкіри.
При гострому отруєнні людей вона вражає мозок, слизові оболонки та шкіру, а при хронічному – кровотворні та статеві клітини. Особливо небезпечна Борна кислота для ембріонів, що розвиваються. Навіть надходження одноразової нетоксичної дози в організм матері може спричинити патологічні зміни плода.