Троцький на чолі Червоної армії був фактично з 14 березня 1918 року як народний комісар спочатку військових справ, а потім і військово-морських справ.
У 1919—1926 роках був членом Політбюро ЦК ВКП(б), у 1917—1927 роках був членом ЦК та ВЦВК. У першому радянському уряді обіймав посаду наркома із закордонних справ, а потім (у 1918—1925 роках) очолював Народний комісаріат у військових та морських справах і був головою Реввійськради РРФСР (потім СРСР).
Д. Троцький Д. Троцький майже сім років керував Збройними силами РРФСР (з 1922 року – СРСР). У роки Громадянської війни його нарівні з Леніним називали вождем Червоної армії. І це не випадково, оскільки Троцький зробив значний внесок у створення та розвиток Збройних сил Радянської держави.
У цій країні Троцький розпочав масові контакти із представниками європейського соціалістичного руху; На початку 1934 року міністр внутрішніх справ Франції наказав Троцькому залишити країну, побоюючись того, що засланець почав підготовку нової революції.