Так що вираз «випити на ціпок» означало насамперед турботу про безпеку мандрівника. Згодом традиція поширилася на всіх учасників застілля. Остання чарка стала своєрідним тестом на сп'яніння та служила для перевірки здатності гостей самостійно повернутися додому.
Мандрівець обов'язково мав випити чарку до дна, залишивши кілька крапель, які виплескувалися через плече «на доріжку». Звідси і почалася традиція пити «на ціпок».
6. На ціпок – гостю вручали палицю і ставили на неї чарку. Якщо гість проливав вино, роняв чарку, не доносив до рота, то його потрібно було залишити ночувати в гостях; 7.