intubatio; in – в, всередині + tuba – труба) – введення ендотрахеальної трубки (ЕТТ) у трахею з метою забезпечення прохідності дихальних шляхів. Рутинно використовується для проведення штучної вентиляції легень у тому числі під час загального ендотрахеального наркозу, а також під час проведення реанімаційних заходів.
Інтубація може бути необхідна у таких випадках: Обструкція верхніх дихальних шляхів. Порушення рефлекторних механізмів захисту верхніх дихальних шляхів від аспірації Забезпечення штучної вентиляції легень. Проведення інгаляційної анестезії.
Техніка інтубації трахеї: Інтубацію трахеї проводять зазвичай через рот (під контролем прямої ларингоскопії) після індукції в наркоз барбітуратами або сомбревіном та внутрішньовенного введення м'язових релаксантів деполяризуючої дії (80-100 мг дитиліну, листенону або міорелаксину).
Для проведення назотрахеальної інтубації необхідно застосування судинозвужувальних препаратів (наприклад, фенілефрин) та анестетиків (наприклад, бензокаїн, лідокаїн) на слизову оболонку носа та гортані, щоб запобігти кровотечі та приглушити захисні рефлекси.