«Ідолами розуму» Ф. Бекон називає хибні звички та забобони, які, подібно до поклоніння уявним богам, вводять людей у тяжкі помилки. Ідоли печери – помилки, що виникають від особливостей почуттів та невірних життєвих вражень окремої людини. Ідоли театру, що створюються вірою в авторитети.
Ці забобони, яким слідує розум крім досвіду, які є причиною нових і нових помилок у процесі пізнання, Бекон називає «ідолами розуму»[2].
Четверта група – ідоли театру, що виступають своєрідними зберігачами стереотипів та догм у свідомості людей. Вони є схильністю людей вірити в авторитети, традиційні філософські чи релігійні вчення.