Барзах (араб. برزخ – перешкода) – в ісламській есхатології проміжний стан, в якому перебуває людська душа в період між смертю та днем воскресіння.
Найбільш багатолюдні поминки (кілька сотень людей) влаштовують на 52-й день (Кемік дуа). В цей день роздають бідним милостиню-садак'а (гроші, борошно, цукор), а також влаштовують частування. Намагаються запросити якнайбільше дітей, кажуть: «Діти — святі, і якщо їх погодуєш, то у покійного гріхи змиваються».
Після Судного дня (Киямат) віруючі потраплять у рай, а грішники вічно горітимуть у пеклі. У раю люди вічно насолоджуватимуться благами, приготованими ним Аллахом. Головною нагородою для мешканців раю буде споглядання Господа. Аллах створив рай і пекло до створення творінь, і вони не будуть знищені.
Рухатися така процесія має швидко, а носилки, що несуть, — не зупиняючись, передавати їх іншим. Жінкам заборонено брати участь у процесії, а також голосно оплакувати померлого, проте найчастіше цієї заборони не дотримується. Найближчі родичі кладуть тіло покійного в могилу до киблі.