У 1828 році проти Пушкіна порушили справу за звинуваченням у написанні протиурядового твору «Андрій Шеньє» та безбожної поеми «Гавриіліада»: ці обставини особистого життя і стали приводом для створення алегоричного вірші «Анчар».
Анчар – Це втілення світового зла, його символ. Вірш є свого роду філософською алегорією відповідальності всіх і кожного за те зло, яке твориться на світі.
«Анчар» – сюжетне вірш, заснований на легенді, з філософською проблематикою, якій відповідає жанр притчі. Композиція вірша дозволяє простежити за розвитком авторської ідеї та будується на основі антитези.