Добова потреба людського організму в лецитині становить 5 – 7 грам. У найбільшій кількості лецитин міститься в яєчному жовтку, печінці, ікре, жирному оселедці.. У меншій кількості – у нерафінованих рослинних оліях, у яловичині, сирі, гороху, вівсяній крупі.
Лецитин – речовина природного, в основному рослинного походження, основним джерелом якого є продукти, що містять велику кількість жиру – яйце, м'ясо печінки, арахіс, деякі овочі та фрукти (оливки, авокадо, капуста), цілісні злаки, молоко та соєві боби.
Вперше виділено у 1845 році французьким хіміком Гоблі з яєчного жовтка (звідси і назва). Комерційний лецитин отримують переважно із соєвого олії.
Виділення соєвого лецитину здійснюється хімічним шляхом, а соняшникового – природним. Разом з усім перерахованим вище можна зробити однозначний висновок, що при загальній схожості складу і властивостей соняшниковий лецитин однозначно корисніше лецитину із сої.