Теза (ін. -грец. θεσις – «Місце, положення») – це висунуте опонентом точне судження, яке він обґрунтовує в процесі аргументації. Теза є головним структурним елементом аргументації та відповідає на запитання: що обґрунтовують.
Аргументація включає три взаємопов'язані елементи: 1) теза – висунуте пропонентом судження, яке він доводить. Теза відповідає на запитання: що обґрунтовують?
1) підтвердження тези; 2) спростування тези. За способом аргументації все докази діляться на два виду: а) прямі та б) непрямі. Пряме Доведення полягає у безпосередньому виведенні з основи за певними правилами висновку істинності чи хибності даної тези.
1) Тезою називається судження або становище, істинність якого потрібно довести. Основна вимога, яка має пред'являтися до кожної тези, полягає в тому, щоб зміст тези, що доводиться, був істинним, Т. е. відповідало об'єктивної дійсності.