Під час Великої Вітчизняної війни 1812 року рекрутів набирали тричі: із 500 душ чоловічого населення забирали спочатку по два, потім по п'ять і, нарешті, по десять осіб. У Кримську війну 1853–1856 років набори сягали 25–35 осіб із 500 ревізських душ.
Рекрут (від фр. récruter – набирати військо) – особа, прийнята на військову службу рекрутській (військової) повинності чи найму.
імператор Петро III (1761-1762) встановив термін служби в армії – 25 років. У цьому від військової повинності було звільнено спочатку дворяни (1762 рік), потім купці, почесні громадяни, духовне стан, отже тяжкість її у результаті лягла виключно селян і міщан.
Рекрутська повинність – спосіб комплектування збройних сил Російської імперії (Російської імператорської армії та флоту) до 1874 року. Рекрутська повинность введена в Росії Петром I в 1705, коли в державі і був узаконений термін «рекрут».