Незабаром на запах падали злітаються мухи, сюди ж поспішають мертвоїди-сільфи, блискучі жуки-карапузики, стафіліни, могильники, а пізніше і жуки-шкіроїди та багато інших. Вони та їхні личинки гризуть, поїдаючи труп, розбирають його кістку за кісткою, шерстинку за шерстинкою, доки останній залишок мертвечини не піде на користь живим.
Могильщики, або жуки-могильники, (лат. Nicrophorus) – рід жуків сімейства мертвоїдів.
Представники загону перетинчастокрилих (Hymenoptera), до яких належать оси, шершні та мурахи, у дикій природі є частими гостями на трупах. У той час як оси і шершні завжди можуть літати, у мурах здатність до польотів розвивається тільки під час роїння, коли вони формують нові спільноти-мурашники.
Є некрофагами: харчуються падалью як на стадії імаго, так і в личинковій стадії. Жуки закопують трупи дрібних тварин у ґрунт (за що жуки і отримали свою назву «могильники») і виявляють розвинену турботу про потомство – личинки, готуючи для них поживний субстрат.