У сучасному російському та ряді інших слов'янських мов термін застосовується для характеристики знаків китайського листа, а також знаків кандзі та кокудзі в японському мовою (вони використовуються у комбінації зі складовими абетками: катаканою та хіраганою), знаків ханча в корейському мовою та знаків тангутської писемності.
У наші дні лише у двох країнах у світі залишився ієрогліфічний лист – у Японії та Китаї.
Китайський ієрогліф — 汉字, (піньінь: hànzì) – це основний елемент китайської писемності, історія якого налічує кілька тисячоліть. Ієрогліф є суворою системою символів і має повноцінне смислове значення. Основними графічними елементами китайської ієрогліфа є: Горизонтальна характеристика