Арістотель вважає, що головна суть етики – напрямок вільної та розумної діяльності душі до доброго.
Етика Арістотеля є чимось більшим, ніж просто систему моральних принципів, управляючих поведінкою людини. Арістотель розглядає своєрідну моральну антропологію, тобто вивчає те, що робить нас «людяними».
1️⃣ Діаноетичні – чесноти розуму: <розсудливість, мудрість. 2️⃣ Етичні — чесноти волі: мужність, дружба, велич, щедрість. 🌟 Розмірковуючи про те, як влаштована чеснота, Арістотель вводить поняття золотої середини.