Свидригайлову приписують три вбивства (глухоніма дівчинка-сирота, слуга Філька, дружина Марфа Петрівна), але він не відчуває мук совісті, що й привертає увагу Раскольникова. Герої однаково мислять: обидва відчувають огиду до Петербурга, цінують самопожертву в жінці, вгадують один одного.
Свидригайлова можна вважати двійником Родіона Раскольникова з кількох причин: цих героїв зближають їх теорії, їхні злочини, а також їх особисті риси. Теорія Раскольникова виправдовує жертви в ім'я доброї мети. У свою чергу, теорія Свидригайлова виправдовує жертви заради особистого інтересу.
Свидригайлов підслухав через стінку розмова Раскольникова і Соні, яка винаймала кімнату в тому ж будинку, де зупинився і Аркадій Іванович. Дізнавшись таємницю героя про скоєне ним вбивство, Свидригайлів використав це, щоб змусити Дуню зустрітися з ним.
Цей персонаж — перший справжній, безумовний і, так би мовити, логічний самогубець у світі Достоєвського: який продумав самогубство, підготував його, обгрунтував і вчинив. Свидригайлів і сам знає, що він загиблий — і не тільки в пороках, а й у прямому значенні слова загибла людина.