Від 60% до 65% території Росії – райони вічної мерзлоти. Найбільш широко вона поширена у Східному Сибіру та Забайкаллі. Найглибша межа вічної мерзлоти відзначається у верхів'ях річки Вілюй у Якутії. Рекордна глибина залягання вічної мерзлоти – 1370 метрів – зафіксована у лютому 1982 року.
Вічна мерзлота (багаторічна кріолітозона, багаторічна мерзлота) – частина кріолітозони, що характеризується відсутністю періодичного протаювання. Загальна площа – 35 млн км². Розповсюдження – північ Аляски, Канади, Європи, Азії, острови Північного Льодовитого океану.
На мерзлих ґрунтах стоять великі міста: Воркута, Салехард, Чита, Улан-Уде, Петропавловськ-Камчатський, Якутськ, Магадан. З-під них, у буквальному значенні, може піти ґрунт.
У Росії зона вічна мерзлоти займає 60-65% території, в основному це Сибір і Забайкалля: від Кольського півострова на схід майже Північним полярним колом до Уралу, далі на схід і на південь, за винятком південь Камчатки, острови Сахалін, Примор'я та ще деяких районів.