Вперше Гродно (Городна, Городня, Городень) згадується в Іпатіївських літописах 1128 року як центр удільного князівства. Виникнення міста було пов'язано з освоєнням варягами торгового шляху з Балтики Неманом і далі Прип'яттю і Дніпру до Чорного моря.
Про заснування стародавнього Гродно, міста на Німані, збереглися дві легенди. Місто відоме з 1127 року як центр удільного князівства. У Радзівілівському та Лаврентіївському літописах згадується як Городен, чий князь, Всеволод Городенський, був посланий на полоцькі землі великим князем Київським Мстиславом Володимировичем.
Саме від слів «городити», «захищати» сталося назва міста. У XII-XIV століттях Гродно був столицею Гродненського питомого князівства і з першої половини XII століття був важливим культурним, торговим і виробничим центром біля Чорної Русі.