Теорія відносності Ейнштейна повністю змінює нашу парадигму розуміння часу. Вона стверджує, що прогресія часу неуніверсальна і залежить від того, хто її змінює. Згідно з такою картиною реальності годинник цокає з різною швидкістю залежно від того, хто його носить.
Ейнштейн сказав, що час у загальній теорії відносності взагалі можна вибирати, як завгодно. Тобто довільним чином ви оберете час і можете збудувати фізичну теорію. І це, з одного боку, начебто добре, а з іншого боку – жахливо.
Суть теорії полягає в тому, що всі події у Всесвіті відбуваються у чотиривимірній системі координат. Три з них просторові, а четверта – час. Тіла своїми масами викликають викривлення метрики цього ейнштейнівського чотиривимірного простору.
Найбільше рівняння Ейнштейна, E = mc2, є тріумфом могутності та простоти фундаментальної фізики. У матерії є властива їй енергія, масу можна перетворити (за певних умов) на чисту енергію, а енергію можна використовуватиме створення масивних об'єктів, не існували раніше.