У 1993 році був представлений процесор п'ятого покоління Pentium з 3,1 млн транзисторів та швидкодією понад 100 млн операцій на секунду (у 1500 разів швидше Intel 4004).
Перші Core i5 для настільних комп'ютерів з'явились у вересні 2009 року та використовують ядро Lynnfield мікроархітектури Nehalem. У 2010 році з'явилися Core i5 з ядром Clarkdale та з вбудованим графічним процесором (у корпусі процесора, але на окремому кристалі).
Протягом осені 1969 Тед Хофф за допомогою Стенлі Мейзора запропонував нову архітектуру мікросхем, число яких було скорочено до 4, включаючи центральний процесор: 4-розрядний центральний процесор (ЦПУ), ПЗУ для зберігання ПЗ і ОЗУ для зберігання даних користувача.