Згідно теорії Кейнса, загальний обсяг зайнятості визначається немає руху заробітної плати, як від рівня виробництва «національного доходу», т. е. від ефективного сукупного попиту споживчі і капітальні блага. Споживання зростає, але не в тій пропорції, в якій зростає прибуток.
Джон Кейнс вважав, що під час економічної кризи держава має витрачати якнайбільше грошей, вкладаючи їх в економіку, не боячись навіть дефіциту бюджету. Адже такі заходи дозволять збільшити попит, а потім зросте пропозиція, і тоді економіка знову почне зростати.
Кейнс запропонував нову теорію: гроші мають значення. Довгостроково вони нейтральні, а зростання економіки визначається кількістю робочої сили, капіталу та продуктивності, погоджувався Кейнс з класиками, але короткостроково головним драйвером бізнес-циклу він вважав попит, падіння якого вкидає економіку в рецесію.
Висновок «Спільної теорії» полягає у необхідності державного регулювання ефективного попиту з метою зменшення економічних коливань. Головна роль, яку Кейнс відводив державі, – Зменшити ступінь невизначеності і зробити розвиток економіки більш передбачуваним.