Зберігали спечений хліб у спеціальних дерев'яних хлібницях. У них його і на стіл подавали. Хлібниці ці берегли і навіть давали дочкам у посаг. Пеклі у селі переважно чорний, житній, хліб.
Лопата дрібними ривками висмикувалась, а тісто на підкладці «з'їжджало» з лопати і залишалося на поду розпеченої печі. За один раз випікали 2-4 короваї, залежно від кількості їдків у сім'ї. Після закриття гирла печі заслінкою через півтори години тісто досить пропікалося.
У період неврожаїв, коли не вистачало запасів жита та пшениці, на борошно підмішували всілякі добавки — моркву, буряк, пізніше картоплю, а також дикорослі — жолуді, кору дуба, кропиву, лободу. З давніх-давен пекарі користувалися пошаною і повагою.
Зерно зберігали в коморах, у яких були спеціальні відсіки («засіки») — засік зерна для їжі, засік зерна для сівби.